А очі сповнені сліз. Давно не плакала, але вже накипіло.
Моя серце - пустеля, в якій я загубила саму себе; пустеля, де на мене не чекають, а коли бачать- ховають свої почуття. Моя самотність затягнула мене у бездну думок і емоцій, де я розмовляю лише з собою.
Сум - все частіше відвідує мене, приносячи з собою, тугу за кимось невідомим.
Сон- відмовився від казок, натомість подарував страх і розчарування.
Усе навкруги проти мене, а я замість того щоб знайти вихід, на жаль, заплуталась в цих невідданих тенетах.